Зима для багатьох із нас починається не з календаря. Вона починається з думки: «А що буде, якщо знову не буде світла?»
Чи буде тепло? Чи буде зв’язок? Як працюватиме команда? Як провести зустріч, якщо немає інтернету? Що робити, якщо треба одночасно вирішувати десятки проблем, а сил уже майже немає?
Особливо добре це знають люди, які відповідають не тільки за себе. Керівники громадських організацій, волонтери, координатори, люди, які звикли тримати інших.
Але є одна проблема. Наш організм не дуже цікавиться посадою. Якщо ресурс закінчився, він закінчився.
Тому до зими варто готувати не тільки павербанки, ліхтарики й запас води.
Варто заздалегідь створити кілька опор, які допоможуть не розсипатися, коли навколо знову стане непередбачувано.
Підготуйте вдома одне місце, де все необхідне буде під рукою: плед, теплий одяг, грілка або пляшка для гарячої води, ліхтарик, павербанк.
Це звучить дуже просто. Але коли все лежить в одному місці, вам не потрібно в момент стресу бігати по квартирі й думати, де ліхтарик і чим зарядити телефон.
Ми не можемо контролювати, коли зникне світло. Але можемо контролювати свою готовність до цього.
Подбайте і про світло. Кілька теплих ламп або гірлянд на батарейках можуть зробити темний вечір значно комфортнішим.
У мирному житті ми могли дозволити собі відпочити, коли втомилися. Під час війни цей момент легко пропустити.
Ще трохи попрацюю. Ще одну зустріч. Ще один лист. Ще допоможу комусь. А потім раптом виявляється, що «ще трохи» тривало кілька місяців.
Тому відпочинок варто планувати так само, як робочі зустрічі.
Іноді це просто один вільний вечір. Іноді кілька днів без новин і робочих чатів. А іноді потрібна повна зміна середовища.
Саме тому ми в АХАЛАР проводимо офлайн-ретрити. На кілька днів людина виходить із режиму постійного реагування, віддаляється від звичних задач і отримує простір для відновлення, роботи з тілом, психологічних практик і спілкування з іншими.
Це не втеча від реальності. Це спосіб повернути собі ресурс, щоб у неї знову повернутися.
Тривога часто починається не з думок. Спочатку стискаються плечі, змінюється дихання, напружується живіт, тіло завмирає або, навпаки, хоче кудись бігти.
Тому іноді не потрібно переконувати себе, що «все буде добре». Почніть із простого.
Поставте стопи на підлогу. Відчуйте опору. Зробіть кілька спокійних вдихів і трохи довший видих. Повільно озирніться навколо і назвіть кілька речей, які бачите.
Такі прості дії допомагають повернути увагу з того, що може статися, до того, що відбувається прямо зараз.
Коли немає світла або зв’язку, особливо виснажує невизначеність. «Де вони? Чи все гаразд? Чому не відповідають?»
Тому заздалегідь домовтеся з близькими про простий план.
Наприклад: якщо зв’язку немає певний час, ми пишемо коротке повідомлення при першій можливості або зустрічаємося у визначеному місці.
Так само це працює і в команді. Чіткі домовленості зменшують кількість рішень, які доводиться приймати в момент стресу.
У складні дні не потрібно вимагати від себе звичайної продуктивності. Якщо сьогодні сил вистачає лише на найнеобхідніше, цього може бути достатньо.
Пройтися 15 хвилин. Поїсти гаряче. Вчасно лягти спати. Написати близькій людині. Відкласти те, що може почекати.
Це не лінь. Це спосіб зберегти себе.
Ми не знаємо, якою буде ця зима. Але можемо зробити так, щоб зустріти її не виснаженими до краю, а з кількома простими й надійними опорами.
Бережіть себе. І пам’ятайте: іноді, щоб продовжувати тримати інших, спочатку потрібно трохи підтримати себе.
Слідкуйте за анонсами Центру АХАЛАР у Telegram.
https://t.me/ahalar_center
Проєкт «Зміцнюючи серця: Культивування добробуту в громадському секторі України під час війни» реалізується за підтримки National Endowment for Democracy (NED).
