У нас триває курс «Жити далі», і сьогодні розпочався вже третій, заключний тиждень нашої програми. Здається, час зазирнути за лаштунки й поділитися одним із найглибших завдань, яке наші учасники та учасниці отримали сьогодні зранку.
Воно стосується теми, яка під час війни часто відсувається на далекий план – наших бажань.
Нам часто здається, що хотіти чогось для себе зараз «не на часі». Але правда в тому, що бажання – це джерело життя. Той, хто вміє хотіти, ще не згас.
Чому ми торкаємося цієї теми лише зараз?
Учасники не випадково дістаються до теми бажань саме на фінальному етапі курсу. У світі надмірного споживання та постійного інформаційного шуму голос маркетингу часто настільки гучний, що він повністю заглушає наш власний внутрішній голос.
Нам нав’язують тисячі «необхідних» речей і трендів, через що справжні, живі потреби губляться. Потрібен час і внутрішня робота, щоб навчитися відсіювати цей шум і знову розрізняти: де чуже нав’язане «треба», а де справжнє моє «хочу».
Чому маленькі бажання такі важливі?
Підсвідомість влаштована просто: якщо ми постійно ігноруємо свої дрібні щирі бажання (купити щось смачненьке без докорів сумління, дозволити собі відпочинок чи просто побути в тиші), вона зчитує це як сигнал, що наші мрії теж неважливі.
Коріння цього часто ховається в дитинстві, де ми чули «немає грошей», «навіщо воно тобі» чи «бажати соромно». З часом це перетворюється на внутрішню заборону і падіння мотивації, адже неможливо довго рухатися вперед виключно через силу волі.
Просте правило взаємозв’язку
Цікаво й те, що заборона працює в обидва боки:
Коли ми пригнічуємо свої бажання на догоду іншим – великі мрії теж зупиняються.
Коли ми засуджуємо чужі «хочу» (закачуємо очі на нове татуювання чи думаємо «у її віці це смішно»), ми підсвідомо блокуємо і власну енергію. Хочеш дозволу собі? Дай його іншим.
Сьогодін завдання учасникам було
1) згадати дитячу мрію чи потребу, яка досі живе всередині (може ви хотіли купити одразу 10 пачок морозива), а потім
2) зробити один маленький крок до її реалізації: купити собі це морозиво без почуття провини, з повним дозволом і радістю.
Навіть якщо ви зараз вже і не хочете так багато, то пам’ятайте, що ви кипуете його для себе в дитинстві.
А що ви востаннє дозволяли собі зробити просто тому, що дуже хотілося?
