16 лютого почався новий потік курсу “Абетка балансу”.
Цього разу ми говоримо про дуже просту і чесну річ – як виживати і потроху відновлюватися прямо в процесі життя.
У групі понад 30 людей. Часто вони підключаються без світла, іноді – коли десь поруч гучно. Але все одно заходять на зустрічі і залишаються.
Для багатьох це місце, куди приходять трохи видихнути.
Хтось каже прямо: “мені просто стає спокійніше після зустрічі”.
Хтось помічає, що почав краще спати.
А хтось ловить себе на тому, що навіть у складні моменти може підтримати себе або близьких – іноді через дуже прості речі. Навіть через жарти про банальні речі.
Буває, що під час практик людей настільки відпускає, що вони засинають просто на зустрічі. І це окей – значить, тілу вдалося трохи розслабитися.
На курсі ми багато говоримо про те, що зараз уже не працює підхід “зібрався і тримаєшся”.
У якийсь момент це просто перестає витримуватися.
Тому ми шукаємо інший спосіб:
як бути гнучкими, як не ламатися під тиском, як “серфити на хвилях” замість того, щоб з ними боротися.
І ще важлива річ, яку ми постійно проговорюємо:
жодні практики не зроблять так, що під час небезпеки буде спокійно.У цей момент тіло просто робить свою роботу – допомагає вижити.
Але між цими моментами є паузи. І от саме там можна:
– трохи відпустити напругу
– перевести подих
– відновитися, наскільки це можливо
Ми якраз і вчимося помічати ці паузи і використовувати їх для себе.
Говоримо і про дуже базові речі, без яких ніяк не відновитися:
– сон
– стани, коли вдається хоч трохи побути “тут і зараз”, без постійної напруги
Навіть кілька таких моментів вже змінюють самопочуття.
І окремо – про учасників.
Група зібралась дуже жива і тепла. Особливо це відчувається коли учасники працюють в малих групах. Потім вони говорять щось на кшталт: “які класні люди тут зібрались”.
І це теж тримає.
Проєкт “Зміцнюючи серця: Культивування добробуту в громадському секторі України під час війни” реалізується за підтримки National Endowment for Democracy (NED).
