Це коли ми звикаємо не відчувати себе – не помічаємо, як рухаємося, дихаємо, як наше тіло реагує на стрес, втому чи біль.
Це не хвороба у класичному розумінні й не те, що можна «вилікувати» пігулкою чи операцією. Це втрата тілесної пам’яті. І замість лікування потрібно навчитися знову бути присутніми у своєму тілі, не втрачати бажання рухатися.
Рух – усвідомлений, м’який, природний – сам по собі є відкриттям. Він дозволяє зняти напругу, яку ми роками накопичували в тілі, часто приймаючи її за норму чи за «старіння». Насправді більшість із того, що ми сприймаємо як ознаки віку, є наслідком хронічного напруження, непрожитих стресів і тілесних рефлексів, які ми не вміємо розпізнавати.
Особливо це важливо для людей після 30 років, які починають помічати втрату гнучкості, рухливості, легкості. За словами Вікторії, усі ці реакції вже вшиті у тіло, але через тілесні практики можна повернути рухливість, зменшити біль і відчути справжню свободу – навіть у літньому віці.
Команда Центру «Ахалар» бачить це щодня в роботі з учасниками програм.
Тіло пам’ятає. І його можна навчити знову відчувати.
Слідкуйте за новинами Центру Ахалар — попереду ще багато практичних порад і натхнення для відновлення!
Сайт Центру АХАЛАР: https://ahalar.org/
Поверніться до себе. Ваше тіло вже чекає.