Завершення ретриту – це завжди момент особливої тиші. Вона вже не лякає, як у перші дні, а навпаки – стає простором, де можна нарешті розправити плечі.
Наші учасники приїхали сюди «стиснутими» – від новин, від роботи, від болю втрат, які тримають тіло в залізному панцирі.
Процес відновлення схожий на те, як прогрівається замерзлий механізм: спочатку важко, з рипінням, але з кожним вдихом і кожним рухом деталі починають працювати злагоджено.
Що кажуть ті, хто пройшов цей шлях?
«Я втратила опору в житті. Я шукала її в чомусь зовні, а вона виявилася в мені. Потрібно було просто відключити мозок і розслабити тіло».
«Я ніколи раніше не задумувалася, наскільки важливо прислухатися до себе. Тіло дає сигнали – потрібно лише навчитися їх чути».
Ми не обіцяємо, що світ навколо зміниться. Але ми бачили, як за ці дні змінився стан: від психічного виснаження – до «стійкості в тілі».
Так повертаються базові налаштування. Можливість зрозуміти, заради чого я живу і де мій ресурс, коли навколо штормить.
Це були чудові дні наповнені тишею, радістю і тихим спокоєм, і ми безмежно вдячні кожному учаснику за довіру. Ви приїхали за допомогою, а поїхали з власними інструментами, які тепер завжди з вами.
Дякуємо тренерам за цей безпечний простір, де можна бути різними. Де можна просто бути.
Ретрити від центру Ахалар повертають відчуття життя.
Проєкт «Зміцнюючи серця: Культивування добробуту в громадському секторі України під час війни» реалізується за підтримки National Endowment for Democracy (NED).