В інженерії це називають «втомою матеріалу». Зовні конструкція виглядає цілою, але всередині з’являються мікротріщини. Якщо вчасно не зупинитися і не провести термічну обробку, метал просто розсиплеться від найменшого поштовху.
Сьогодні 20 волонтерів та активістів – людей, які тримають на собі тил, логістику і чужі долі – поїхали на «термічну обробку» душі.
Ми часто вимагаємо від себе бути залізобетонними. Але навіть бетон потребує часу, щоб застигнути, і тепла, щоб не луснути на морозі. Цей ретрит – не про відпочинок у стилі «all inclusive». Це шість днів чесного, іноді болючого, але цілющого демонтажу внутрішніх барикад.
Що буде за ці 6 днів:
Ми не обіцяємо, що вони повернуться «зарядженими на 200%». Ми хочемо, щоб вони повернулися живими. Зі склеєними мікротріщинами та відчуттям, що їхній власний ресурс – це не бездонна бочка, а сад, який теж треба поливати.
Коротко про те, як це буде:
Тримаємо стрій, але не забуваємо вчасно знімати бронежилет із серця.
Слідкуйте за нашими новинами, попереду багато цікавого!
✨ Наші ресурси:
Telegram: https://t.me/ahalar_center
Facebook: https://www.facebook.com/CenterAhalar
Сайт: https://ahalar.org
Проєкт «Зміцнюючи серця: Культивування добробуту в громадському секторі України під час війни» реалізується за підтримки National Endowment for Democracy (NED).