Але ж війна. Хто зараз думає про велбінг?

Саме тому треба думати.
Не попри війну, а тому що вона триває вже четвертий рік.

Бо не можна тримати інших, якщо сам(-а) вже лежиш внутрішньо на лопатках.

У неурядовому секторі в Україні слово велбінг звучить часто як недоречність.
Або як жарт.

Але правда така: те, чого нам не вистачає, тихо нас вбиває.
Вбиває натхнення. Креатив. Віру. Командне почуття.
І, зрештою  самих нас. По частинках.

Йдеться не про модні сніданки чи пледи з корпоративним логотипом.
Йдеться про культуру, де живі люди мають право залишатись живими.

•  Де можна сказати: «Я виснажена» – і це не буде звучати як зрада.
• Де лідер не перший, хто падає.
• Де команда не мусить обирати: здати проєкт чи пережити цей тиждень.

 Добробут  це не бонус. Це реальність, яку ми створюємо щодня:
– Чи можна тут говорити щиро?
– Чи хтось справді цікавиться, як ти?
– Чи маєш хоч трохи простору, щоб це усвідомити?

Саме тому ми, організації, маємо говорити про це вголос.
І створювати простори не лише для тих, кому допомагаємо, а й для тих, хто допомагає щодня.

Бо без людей, які не згоріли  не буде ні допомоги, ні сектору, ні спротиву.

P.S. Якщо ти очолюєш організацію, задай сьогодні команді одне просте запитання:
 «Що тобі зараз насправді потрібно?»
І просто… послухай.

Наші ресурси:
Телеграм https://t.me/ahalar_center
Facebook-група https://www.facebook.com/CenterAhalar
Сайт https://ahalar.org/

Проєкт “Зміцнюючи серця: Культивування добробуту в громадському секторі України під час війни” реалізується за підтримки National Endowment for Democracy (NED).