Добрі практики м. Полтава. Хроніки громадьских консультацій.

19 января 2017

Полтава й безхатченки. Їх по-різному звуть і нікуди не кличуть.

Зима. Серед прикритих снігом вулиць міста ви не зможете їх не помітити. Ви обов’язково впізнаєте їх серед натовпу. У них інакший хоч би й одяг, звісно – погляд, навіть рухи. Вічні мешканці, вічні гості міста. І гостям цим не надто раді.
Зазвичай це ті люди, які через ті чи інші обставини втратили нормальне життя. Причиною могли стати власні проблеми, алкоголь, наркотики, в’язниця. Навіть, звичайний випадок. Несправедливий випадок. Або й все разом. Тому вони йдуть кудись вулицею й нікуди остаточно не приходять.
Телевізор про це не говорить й газета не часто пише. Але вони часто помирають від переохолодження. Причина кричить через назву, яку їм дали люди. Бездомники. Безхатник. Безхатченки. Безпритульні. По-різному звуть й нікуди не кличуть. У цих людей немає прихистку.

Дім, який може знадобитися кожному



Олена Чикурова вже довго очолює прихисток для таких людей - Центр адаптації для бездомних осіб та звільнених з місць позбавлення волі Благодійної організації “Світло надії”.З дитинства їй хотілося комусь допомагати. Маленькою вона гралася в лікаря, лікарем згодом і стала. Працювала в судовій медицині, онкології, геріатричному пансіонаті. Нині – робота з людьми без дому.

У людей існує упереджене ставлення щодо безпритульних. Не завжди те життя, яке вони зараз мають пов’язане зі вживанням алкоголю, наркотичних речовин. Олена наголошує на тому, що часто причиною стає обман.

«У нас у будинку жив чоловік, пенсіонер, – розповідає мешканка будинку, який знаходиться поряд із Центром, Марія Карпівна. – Так от він залишився фактично без житла. Маючи однокімнатну квартиру залишився без житла. І фактично помер у під’їзді. Люди приносили йому, що могли. Але він замерз, і голод. Хоч люди допомагали. Не було тоді ще центру».
Іншу жінку обдурила сусідка. Віддали сусідці всі документи, поки лягала в лікарню. Коли повернулася – дім вже був не її й документів не було також. 

Проблема
Необхідність продовження діяльності Центру адаптації для бездомних осіб та звільнених з місць позбавлення волі є очевидним, що доведено досвідом його попередньої роботи.
Проте, бракує конструктивної співпраці з мешканцями прилеглих будинків, частина із яких висловлюють побоювання щодо функціонування такого типу закладу поряд з місцем їхнього проживанння і піднімають питання про перенесення приміщення Центру.
У цій ситуації, важивими є роз’яснювальна робота і знаходження компромісного варіанту, що дозволи в би врахувати інтереси мешканців мікрорайону із необхідністю продовження роботи Центру.
Хоч комусь таке сусідство не до вподоби, є ті, хто чудово вживаються разом. Пані Олена розповідає, що старенькі зверталися за допомогою до жителів Центру. Покопати землю, відремонтувати щось у під’їзді, пофарбувати. І ті відгукувалися.



У проекті взяли участь:

Ірина Шевченко – заступник начальника відділу соціального захисту населення управління соціального розвитку виконавчого комітету Полтавської міської ради;

Олена Чикурова – директор Центру адаптації для бездомних осіб та звільнених з місць позбавлення волі Благодійної організації “Світло надії”;

Олександр Ткаченко – аналітик громадської організації «Інститут аналітики і адвокації»;

Катерина Кролевська – журналіст.



«Знаєте, що найбільше потрібно таким людям? Почувати себе потрібними».
Мешканці Центру допомогли розчистити ближні зупинки та під’їзди від насту та льоду після тривалих завірюх.



Нині заклад реалізує проект «Співпраця місцевої влади і громадських організацій. Просування добрих практик». З місцевими жителями проводяться консультації з приводу Центру. На сьогоднішньому етапі організатори шукають форми та шляхи співпраці жителів прилеглих будинків, щоби вдалося покращити якість роботи Центру.

Предмет консультацій
Вибір 
- форм співпраці мешканців прилеглих Центру будинків;
- шляхів та методів покращення роботи Центру.

Чим живе Центр
«Люди по різному дивляться на центр, бо бояться того, чого не знають. Але кожен може оступитися, не відомо, де будемо ми з вами завтра, – вважає Олена».
За один рік центр обслуговує більше 370 людей. За 2015-ий рік смертність серед безхатченків була нульовою. Пані Олена та її команда однодумцівтаку статистику називають найкращою нагородою за роботу.
Центр розвивається. Нещодавно був створений Навчально-виробничий центр, для того, щоби бездомні люди мали можливість прийти й отримати базову спеціальність. Також центр є соціальним підприємством з виробництва одягу та меблів. Люди після місць позбавлення волі отримують спеціальність. Чоловіки – столяри. Жінки – швачки. Пані Олена водить приміщенням та розповідає про високий рівень якості того, що можуть виготовляти ці люди.

Наталя нещодавно вийшла на волю. У в’язниці провела15 років. Каже що тоді, 15 років тому, було легше жити. Зараз все дуже дорого. Розповідає, що зараз продукція, яку вони виготовляють, користується попитом у всій країні й одяг продають, навіть, у Францію.
Одне або декілька Фото із папки P-P-3
У 2015 році підприємство мало 60 тисяч чистого прибутку. Гроші пішли на придбання обладнання, що дозволило розширити швейний цех. Цього року частину вилучених коштів планують виділити на обладнання, також на просування власної торгової лінії, відкриття магазинів.




Як ми кричали до кожного!
Єдиним способом врятувати Центр від нападок і заспокоїти людей, організатори Центру побавили інформування. Тому протягом вересня-листопада 2016 року у ЗМІ було розгорнуто широку інформаційну кампанію. Спеціальні сюжети, прямі ефіри.
Розповсюдження листівок серед мешканців сусідніх будинків, лікарень, відділків поліції про роботу та здобутки Центру, дозволило мешканцям району побачити “інших людей” та те, що вони роблять.



Методи і техніки інформаційної кампанії
- Росповсюдження інформації у ЗМІ про позитивні здобутки Центру та його неоціненну роль для міста;
- Для жителів будинку було розклеєно оголошення про можливість отримання нової послуги “Банк одягу” і запрошено їх відповісти на питання анкети.


Методи і техніки проведення консультацій, збору інформації/думок мешканців
Консультації проводились шляхом анкетування.
Для цього мешканці прилеглих будинків були запрошені до Центру. Їм було запропоновано скористатися послугою “Банк одягу” і разом з цим взяти участь у консультаціях шляхом заповнення анкети.



Про здобутки
Інформаційна компанія й опитування людей про те, як можна покращити форми співпраці людей із Центром і роботу самого закладу адаптації, дала можливість побачити конкретні пропозиції та цифри. Більшість прагне до прибирання території від снігу та сміття, облаштування квітника чи посадку дерев. Також пропонують спільний нагляд за правопорядком, культурне дозвілля. Є пропозиції побудувати спортивний майданчик, організовувати толоку, щоб доглядати за районом.

Результати
За результатами аналізу заповнених анкет було визначено форми співпраці, про які зазначили жителі і про методи покращення функціонування Центру.
З огляду на результати найбільше жителі хочуть облаштувати територію, що знаходиться поряд з Центром та будинками, а саме(можна було обирати декілька варіантів): 

1) прибирання території від снігу та сміття – 64% респондентів;
2) дрібний ремонт – 21%;
3) облаштування квітника – 27 %;
4) посадка дерев – 33%;
5) допомога з тяжкими вантажами – 6%;
6) спільний громадський нагляд за дотриманням правопорядку – 45%;
7) спільне культурне дозвілля (перегляд кінофільмів, святкові концерти, дискусійні клуби, клуби за інтересами) – 18%
Серед іншого пропонувалося створити спортивний майданчик, провести місцеві толоки та догляд за територією всього району  тощо.

Щодо шляхів покращення функціонування  Центру адаптації, то відповіді респондентів розподілилися наступним чином(можна було обирати декілька варіантів):
- створити ще один Центр – 24%;
- розширити – 30%;
- краще фінансувати – 54%;
- серед інших варіантів, зазначених опитуваними – це: створити робочі місця для бездомних, створити соціальний гуртожиток тощо

В результаті проведення консультацій та, враховуючи пропозиції жителів, було миттєво відредаговано на них і під час сильних снігопадів, клієнти закладу прибирали території біля будинків та транспортну зупинку від снігу.
Дехто з місцевих жителів каже про те, о добре було би зробити Центру власне подвір’я. Це могло би зменшити загальне напруження. Багатьох мешканців дратує, коли під стінами закладу просто стоять люди. Мовляв, складається враження, що люди там нічого не роблять. Хоч причини, звісно, можуть бути інакшими.

Щоби покращити роботу Центру адаптації мешканці переважно хочуть кращого фінансування. Також вважають можливим заклад не просто розширити, а й створити ще однин.
Пані Олена розповідає, що влада допомагає у частковому фінансуванні. Також Центр отримує гроші за міською програмою «Турбота», сама Олена писала проект для бюджету участі. Звісно, що коштів хотілося би більше. Приміщення, яке орендується за символічною ціною, потребує ремонту. 

… і на останок
Головна теза всіх інформаційних заходів – відновити комунікацію між владою і громадою. Для того, щоби не було напруги в цих відносинах, думка людей має бути почутою. Нині громада не надто активна. Можливо причина цьому відсутність досвіду. Можливо – брак інформації. Проте, ніхто окрім самих людей не зможе дати нових ідей та шляхів розвитку таких проектів як Центр. Бо це стосується й їхнього життя.



Висновки учасників (-ниць) проекту
Це був пілотний проект, який покликаний дати розуміння органам влади та місцевого самоврядування, що при прийнятті будь-якого рішення або при виникненні конфліктних ситуацій необхідно звертатися за думкою і баченням до мешканців міста, які зацікавлені у даному питанні.
Ризики, які виникають – не досить висока активність населення, але це пов’язано з тим, що до цього часу не було такої позитивної практики.

Результати – прогнозовані, особливо в частині  побажання кращого фінансування.
У подальшому має бути гарним досвідом звертатися за конструктивними думками до громадян, це, по-перше, знімає існуючу соціальну напругу, а по-друге, під час проведення консультацій можна «винайти» нові шляхи та підходи для вирішення існуючих проблем. 
Також, варто зазначити, що завдяки участі у проекті та проведення громадських консультацій,  особливо завдяки проведенню інформаційної кампанії, ми самі по-іншому звернули увагу на ті позитивні здобутки Центру та його неоціненну роль для міста Полтави зокрема та Полтавської області в цілому.
Під час спілкування із полтавцями, фахівці та волонтери розповсюджували інформацію у вигляді буклетів про Центр адаптації.
Такі заходи дозволили підвищити рівень поінформованості громади щодо діяльності Центра адаптації та проблеми бездомності зокрема, адже у більшості людей складалось хибне враження щодо клієнтів закладу. 
Яскравим підтвердженням такої активності стала допомога клієнтів Центра у розчищенні прилеглих зупинок та під'їздів від криги та льоду, які утворилися внаслідок снігопадів та різких перепадів температур.

Проведені консультації разом з інформаційною компанією дали змогу хоч би якось«вилікувати» хибне враження про аспекти роботи з такими людьми, яких звуть по-різному, але так не часто хочуть почути. Хоча це нормально, що люди лякаються, почувши слово «зек» чи інше.Та можливо варто згадати про те, що десь у Полтаві мешкає Наталя, котра шиє чудові речі. А право на помилку має кожен. Навіть, не на одну.
Зима. Серед прикритих снігом вулиць міста ви не зможете їх не помітити. Ви обов’язково впізнаєте їх серед натовпу. Добре, що у Полтаві їм є куди піти.


***
Проект реалізується Гельсінським Фондом з Прав Людини (Польща), громадською організацією «MART» (Україна), Центром гуманістичних технологій “АХАЛАР” (Україна) в рамках Польско-Канадскої Програми Підтримки Демократії, що фінансується коштами польської допомоги для розвитку Міністерства Іноземних Справ Республіки Польща та Канадського Міністерства Іноземних Справ, Торгівлі та Розвитку.
Сприяння окремим діям в рамках проекту здійснюють Освітній дім прав людини в Чернігові


Сторінка проекту в https://www.facebook.com/groups/DobriPraktiki/
A-Club



Эта ссылка приведет вас в пространство, где собираются разные люди, из разных стран пообщаться на глубокие и интересные темы.

Записи этих бесед составляют основу просветительского материала, который выложен на сайте. На многие вопросы у нас нет ответов, но учиться думать самостоятельно – это достойная задача.

 

Подробнее


Мы в соцсетях


Следите за нами в социальных сетях.