Добрі практики с. Лукашівка, Чернігівська область. Продовжуємо наповнювати хроніки громадьских консультацій.

17 января 2017

Що буде зі школою…
с. Лукашівка, Чернігівська область

Школи немає – що з приміщенням?
20 хвилин від Чернігова – й Лукашівка. Село, у якому офіційно проживає близько 400 людей. Місцеві кажуть, що насправді менше.

Час у Лукашівці, мов завмер, село стоїть пусткою. Місцеві діти не ходять до своєї школи. Їздять шкільним автобусом до сусіднього села. Відділ освіти чернігівської районної ради, якому належало приміщення школи, прийняв рішення про її закриття із-за недостатньої кількості дітей у селі. Але ж подальша доля школи, де залишилися ще працююча бібліотека і приміщення Світлиці, залишилась невизначеною. 

Проблема
Після закриття в селі Лукашівка школи, постало питання подальшого використання її приміщення. Місцеві мешканці хотіли зберегти будівлю школи та бібліотеку шляхом взяття на баланс сільської ради, зробивши замість школи або центр сімейного дозвілля, або комунікативний простір для всієї громади, тому що в селі нема куди податись дітям та молоді у вільний від навчання час, а для дорослих відсутня територія для спілкування. 

У мешканців були справедливі побоювання, що на приміщення школи чекає участь колишнього клубу, який існував у селі ще у радянські часи, а після офіційного закриття  був зруйнований  і розграбований недбайливими людьми. Сьогодні на місці приміщення клубу не залишилось навіть сліду…



Група активістів взялася за збереження приміщення школи для села. Багато залежить у цій справі від голови сільської ради, бо приміщення треба взяти на баланс сільради і дослухатись до думок мешканців села щодо майбутнього використання будівлі. 

У проекті взяли участь:

Олена Костриця, президент громадської організації «Центр взаємодії»; 

Надія Суботіна, депутат Анисівської сільської ради (с.Лукашівка Чернігівського району);

Максим Пушкар, начальник відділу інвестицій Чернігівської районної ради; 

Сергій Блєднов, ГО «МАРТ», м. Чернігів. 



Активісти провели зустрічі з мешканцями Лукашівки та представниками місцевого самоврядування: молоддю, бібліотекарем, депутатом сільської ради,  з представниками сільськогосподарського бізнесу (фермерами) та головою сільради,  під час яких прийшли до порозуміння і згоди у подальшій спільній роботі. Варто відзначити, що у селі дуже активна молодь, якій не байдужа доля села і своє власне дозвілля, а також активна громадянська позиція крупного фермера, який дав згоду всіляко підтримувати утримання цієї будівлі, за умови, що воно залишиться у власності громади, як головного господаря.

Предмет консультацій
Майбутнє використання приміщення колишньої школи в селі Лукашівка.
Пізніше, коли зі школи почали вивозити останні меблі, мешканці села запросили обласне телебачення Чернігова, щоб донести проблему лукашівської громади до суспільства. Група активістів запропонувала голові сільради організувати консультації з мешканцями села, щоб рішення щодо подальшої долі будівлі школи було зваженим і відповідало інтересам місцевих мешканців. 

Збори й думки дорослих
Тетяна Михайлівна Куча – голова села Лукашівка. Вона зізнається, що покладає значні надії на консультації, щоби залучити громаду до вирішення місцевих проблем. Молодь у селі залишатися не хоче, посилаючись на відсутність перспектив розвитку. Для маленьких дітей немає садочку, для дорослих – нормально оплачуваної роботи. 

Методи і техніки інформаційної кампанії
- Зустрічі з активними мешканцями села, депутатами сільради, фермерами, молоддю і т.п.;
- Індивідуальні бесіди з мешканцями села, які проводила член групи активістів, яка працює листоношею;
- Розповсюдження листівок з закликами до активної позиції і з інформацією про дату і час проведення консультацій.



Консультації починаються об 11-ій ранку. Жителі села запізнюються, заходять серед заходу. На руках у бабусі спить дитина. У кутку до виступу готуються дівчата у віночках: співатимуть та танцюватимуть для тих, хто зібрався. Одягнуті у вишивані сорочки та кофтинки. Перемовляються.



Молодь хоч і їде, проте старші люди села не покидають. Григорій Ткаченко - місцевий фермер. Мешкає тут вже 24 роки. Мав не одну можливість виїхати, проте й досі хоче тут жити та працювати. 



Пан Григорій один із тих небагатьох, хто створює в селі робочі місця. Він хоче, щоби село розвивалося, але розуміє, що без спільної організованої роботи над цим – результату не буде.

– Потрібно облаштовувати благоустрій. Для цього потрібно розуміти, які маємо проблеми. А хто знає їх краще, ніж місцеві жителі та влада. Такі збори – потрібні.

Методи і техніки проведення консультацій, збору інформації/думок мешканців:
Анкетування. Це дало змогу підійти індивідуально до потенційних респондентів та опитати людей в два етапи: перший - під час основного заходу на який були запрошені мешканці.  Другий -  наступного дня, коли вже група активістів опитувала селян, які не змогли прийти, по домівках. Анкету мали можливість заповнити усі, в тому числі діти.

Бланки анкет з відповідями збирались в закриту прозору урну для голосування і були пораховані по завершенню консультування в присутності представників органів місцевого самоврядування, активістів, волонтерів, жителів села.  



Збори й думки дітей
Софія, Сніжана і Дар’я – подруги. Разом вони й відпочивають, і навчаються.
Дар’я грає на піаніно, Софія добре співає, а Сніжана прагне стати перукарем і майстром манікюру. Їм би хотілося, щоби школа працювала в селі й їм не доводилося їздити до Анисова. Найбільше бояться того, що також закриють бібліотеку й у них зовсім не залишиться приміщення для відпочинку та спілкування.



Софія – найактивніша. Постійно тягне руку, щоби щось сказати:
– Дорослі намагаються зі свого боку щось робити. Але нам образливо. Школа велика, класів – повно. У сусіднє село їздить 25 чоловік. Це багато. Можна і свою школу мати. А в наступному році, я впевнена, буде ще більше дітей. Багато першачків.
– Кожен кабінет можна зробити по-своєму…- говорить Сніжана. – В одному живий куточок, в іншому – гурток ліплення.
Дівчата ледь не одночасно обривають Сніжану й кричать,  що готові самі проводити майстер класи для малечі, якщо б тільки було місце. 
– Діткам малим теж потрібно розвиватися. І кружки проводити будемо, і свята робити. Бо так виходить не чесно, що для них нічого нема, – знову говорить Софія. –Медичний пункт відкривається раз на місяць, медсестра постійно у «відпустці». А якщо погано комусь стане, то як? Їхати самому у сусіднє село? У місто? Ми, діти, що можемо від себе робимо. Влітку прибирали село, садили дерева. Самі. То наша заслуга.
– Скільки тобі років? – питаю я.
– Одинадцять, – загадково посміхається Софія, потираючи руки.

Результати
У процедурі консультування взяли участь 93 мешканці села. Це 23% від офіційної загльної кількості. 
Із запропонованих варіантів, вибір розподілився наступним чином:
Культурний центр, центр для дозвілля (зустрічі, кружки, концерти, тощо) - 55 голосів;
Інформаційний центр (надання послуг з е-урядування, консультації юристів) - 4 голоси;
Ваш варіант (яке інше призначення приміщення є важливим саме для Вас) – 34 голоси людей, які хочуть все поєднати в одному місці.
Результати консультацій були записані в протокол і передані голові сільської ради. Копію протоколу було розміщено на будівлі школи, щоб громада села мала можливість ознайомитися.

«Горка», порізані руки й палаючі шини
Щоб зрозуміти, як діти відпочивають та розважаються – хвилин 20 йдемо до так званої «горки». Час той самий, що їхати з Чернігова до села.
«Горка» ж у самому розпалі. Поряд неї горить автомобільна шина. Її запалили діти.



На зустріч іде Павлик із закривавленою рукою. Питає бинт. Зізнається, що руку порізав, коли катався на санях і впав на спуску. 
–Мабуть, за щось зачепився.
Поки надаємо першу допомогу хлопцю, його друзі кажуть, що проводять тут майже кожен день й інше місця для розваг знайти в селі важко. 
Село чекає свого часу. Деякі діти не на свій вік дорослі й хочуть, щоби дорослі дали їм більше простору для дій. Отже, є для кого працювати та змінюватися. 



Висновки учасників (-ниць) проекту
Стосовно самого процесу консультацій, що проводились можна зауважити, що  це кардинально нова тема в українському суспільстві, для реалізації якої потрібне переформатування  мислення людей, як чиновників так і пересічних громадян. Найбільше енергії було витрачено якраз на просвітницьку діяльність, на пояснення механізму консультації, позитивну подібну практику в Польщі. 
 
Важливий якісний показник – налагодження взаємодії в громаді, створення осередку активістів в селі. І супер результат у трансформації світогляду голови сільради – починаючи з настороженості та недовіри до практики консультування і можливості згуртувати громаду, на виході ми отримали співпрацю і бажання створити свою локальну громадську організацію. І все це в такий короткий термін. 

І головний результат - завдяки співпраці органів місцевого самоврядування, депутатів, громадських активістів 22 грудня прийнято рішення про “Про надання згоди на передачу будівель Лукашівської ЗОШ І ступеню до комунальної власністі Анисівської територіальної громади”, тобто передано всі будівлі шкільного подвір`я на безоплатній основі громаді Анисівської сільської ради. 
***



Проект реалізується Гельсінським Фондом з Прав Людини (Польща), громадською організацією «MART» (Україна), Центром гуманістичних технологій “АХАЛАР” (Україна) в рамках Польско-Канадскої Програми Підтримки Демократії, що фінансується коштами польської допомоги для розвитку Міністерства Іноземних Справ Республіки Польща та Канадського Міністерства Іноземних Справ, Торгівлі та Розвитку.
Сприяння окремим діям в рамках проекту здійснюють Освітній дім прав людини в Чернігові


Сторінка проекту в https://www.facebook.com/groups/DobriPraktiki/
A-Club



Эта ссылка приведет вас в пространство, где собираются разные люди, из разных стран пообщаться на глубокие и интересные темы.

Записи этих бесед составляют основу просветительского материала, который выложен на сайте. На многие вопросы у нас нет ответов, но учиться думать самостоятельно – это достойная задача.

 

Подробнее


Мы в соцсетях


Следите за нами в социальных сетях.